Структура SIM карти

Абревіатура SIM розшифровується як Subscriber Identification Module, тобто «модуль ідентифікації абонента». Люди, що не мають звички виникають в мудровані технічні тонкощі всякого приладу, який потрапляє їм в руки, зазвичай вважають, що SIMкартка – це просто щось типу особливо захищеній мікросхеми для зберігання інформації.

SIMкарти застосовуються в мережах GSM. Інші сучасні стільникові мережі зазвичай також застосовують інші модулі ідентифікації, зазвичай зовні схожі з SIM і виконують аналогічні функції – USIM в мережах UMTS, RUIM в мережах CDMA і інших.

Тобто про SIMкартках нерідко говорять як про запаяних в пластик мікрочіпах пам’яті, що зберігають всі дані, необхідні телефону або іншим пристроям мобільного зв’язку для під’єднання та роботи в мережі (на кшталт параметрів ICCID, Ki і так далі). Ну і плюс деякому сховище, що дозволяє тримати тут особливо важливі для власника телефонні номери, які хотілося б переносити з одного телефону на інший разом з SIMкартою. Але в дійсності ж, однак, SIMкарта всякого телефону – це сам по собі невеликий комп’ютер, що має в своєму складі все для нього належне: і пам’ять, і процесор, і навіть власну операційну систему.

Як можна бачити на ілюстрації, під золотими контактами знаходиться чіп мікрокомп’ютера, що розташовує процесором, постійною пам’яттю ROM (де зберігаються операційна система і програмні додатки SIM), перезаписуваної пам’яттю EEPROM (де зберігається телефонна книга власника, установки конфігурації, програмні патчі), і оперативна пам’ять RAM (для підтримки роботи ОС і додатків).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *